Запобігання шкідливим звичкам та роль батьків в розвитку стійкої потреби дітей щодо здорового способу життя.

Підлітковий вік — вік становлення. Підліток ще погано знає навколишній світ, самого себе. Він поспішає жити, увійти у світ дорослих людей, все хоче попробувати, про все скласти власну думку. Якщо ж до цього додати чимало нових проблем, перші розчарування, драми, то можна зрозуміти, чому саме підліток такий схильний до шкідливих звичок. Результати обстежень школярів, які мають шкідливі звички, дозволили скласти так званий рейтинг причин, що, на думку самих підлітків, відіграли найважливішу роль у прийнятті ними згубного рішення.

1) Бажання бути схожим на своїх друзів, знайомих, відповідати своїй групі однолітків.

2) Бажання відчути нові приємні відчуття, про які так багато розповідають освічені знайомі.

3) Цікавість, прагнення випробувати себе у новій, майже екстремальній ситуації.

4) Вплив авторитетної для підлітка людини.

5) Прагнення демонстративного протесту.

Чи варто обговорювати з дитиною проблему шкідливих звичок, якщо вони є у батьків?

Існує дві головні причини, через які батьки ухиляються від розмов з дитиною про тютюн та алкоголь:

— батьки вважають, що не мають права говорити про це, адже самі палять або вживають алкоголь;

— батьки не вважають за необхідне торкатись цієї проблеми, тому що самі не палять і не вживають алкоголь і гадають, що їхнього прикладу для дитини достатньо.

Однак, чим більш відвертими будете Ви, тим простіше буде Вашій дитині зрозуміти те, що Ви говорите. Наприклад, ви можете сказати, що добре розумієте ту шкоду, яку завдає паління, але самі не в змозі позбавитись цієї звички. Якщо у Вашій родині ніхто не палить і не п’є, то ви напевне подаєте гарний приклад. Проте, на практиці буває і так, що позитивна атмосфера в родині сама по собі не виховує в дитині протидію зовнішньому впливу. Тож і в цьому випадку підлітку потрібна батьківська порада.

Як саме потрібно обговорювати з підлітком проблему шкідливих звичок?

Перш за все визначте, що Ви хочете донести до свідомості дитини, яку думку сформувати? Пам’ятайте, метою вашої розмови про негативний вплив вживання алкоголю, тютюну — не відгородити дитину від зіткнення із цими речовинами, але навчити приймати розумні рішення, займати правильну і відповідальну позицію при зустрічі з цими речовинами.

У реальному житті існують деякі труднощі дотримання прийнятого рішення, тому обов’язково має бути обговореною тема існування і важливості соціального впливу. Ваша дитина повинна знати про вплив оточення на неї (а також про вплив, який вона може здійснити на своє оточення). Підліток повинен навчитися казати «ні» тому, хто пропонує йому щось погане. Тому Ви маєте виявляти інтерес до того, чим займаються друзі Вашої дитини.

Підліток прагне вирватись з-під диктату дорослих. Як свідчать життєві спостереження, ми всі не дуже любимо прислухатись до чужої думки. А дитині тим більше хочеться випробувати себе без будь-чиєї допомоги, поради. Тож не позбавляйте її цієї нагоди, наскільки це можливо. Навчіть дитину приймати правильні рішення самостійно, і Ви самі відчуєте, що це — запорука її щасливого життя і Вашого спокою.

Основні принципи підтримки дитини, які вбережуть її здоров’я і щастя вашої родини:

-терпимість;

-увага;

-тактовність і делікатність;

- обов’язкове дотримування слова як важливого інструменту в родинних стосунках;

- уміння поставити себе на місце дитини;

- гнучка система контролю, яка не пригнічує підлітка, а підтримує його.

Що батьки повинні розповісти дитині про алкоголь і наркотики:

У першу чергу, слід вибрати зручний, сприятливий момент. Можливо, він трапиться під час відпочинку, і Вам удасться провести невимушену виховну бесіду, яка носитиме більш безпосередній характер, ніж просто формальне обговорення. Або вдалим може стати момент, коли по телевізору показують сцени з вживанням алкоголю, або коли алкоголь є частиною святкового столу. Діти та підлітки часто одержують інформацію про алкоголь або наркотики через кіно і телебачення. Значна частина цих уявлень може бути помилковою. І у Вас є можливість зруйнувати деякі міфи і скоригувати помилкові судження Ваших дітей. Спробуйте допомогти їм зрозуміти, що засоби масової інформації часто створюють привабливі образи людей, які вживають алкоголь, наркотики і курять. Проте в реальному житті частіше досягають справжніх успіхів і висот не вони,а ті, що не курять і не п'ють.

Правда полягає в тому, що алкоголь і наркотики притупляють розум, можуть порушувати координацію рухів, підштовхувати до небезпечної поведінки і негідних вчинків, але не допомагають вирішити жодної проблеми.

Вживання алкоголю або наркотиків часто виступає атрибутом дорослості, але ні алкоголь, ні наркотики не здатні перетворити дитину або підлітка на дорослу людину. Тільки час і досвід можуть зробити це. Більш того, вживання алкоголю неповнолітніми є порушенням закону. Відсутність залежності від тютюну, алкоголю або наркотиків у майбутньому допоможе знайти гарних друзів і зайняти бажане становище в товаристві і суспільстві. Успішною стане людина, яка навчиться ефективно спілкуватися, діяти в колективі і обирати друзів, які не мають залежності від алкоголю та наркотиків.

В квітні 2021 року у ліцеї було проведено анкетування «Здоровий спосіб життя» серед учнів 3-11 класів щодо схильності шкідливих звичок у дітей. Результати опитування виявили, що 52,6% учнів вважають, що люди стають курцями під впливом друзів; 44,7% - прагнуть здаватися дорослими; 28,9% - стверджують власне «Я». А на запитання: «Що на твою думку, спонукає молодь вживати алкоголь?» 55,3% відповіло, що через особисті проблеми; 39,5% - під впливом друзів, знайомих; 31,6% - через байдужість до власного життя.

Діти практично завжди готові поговорити з батьками, в тому числі й про алкоголь, тютюн і наркотики.

Існують 5 прийомів, які допоможуть батькам краще зрозуміти власних дітей. Між іншим, досвід їх застосування може знадобитися і в спілкуванні з дорослими.

  • Постарайтеся зрозуміти дитину і показати, що Ви її розумієте.

Іноді цей прийом називають "віддзеркаленим слуханням". Він складається з трьох частин: Демонструйте дитині, що Ви чуєте те, що вона говорить (наприклад, словами "Так", "Ага", питаннями "А що потім?" "І що ж?").

  • Дозволяйте дитині виражати її власні почуття; доведіть дитині, що правильно зрозуміли її розповідь або повідомлення (наприклад, коротко переказавши суть).

  • Уважно стежте за обличчям дитини та "мовою її тіла".

Часто дитина впевнена, що успішно ховає свої емоції (смуток, роздратування, нетерпіння та інше). Але тремтяче підборіддя або блиск очей скажуть Вам інше. Коли слова не відповідають "мові тіла", то це сигнал, що з дитиною щось негаразд. Тому завжди покладайтеся на "мову тіла".

  • Виражайте свою підтримку і заохочення не тільки словами.

Це можуть бути Ваші посмішка, поплескування по плечу, кивок головою, візуальний контакт, дотик до дитячої руки.

  • Вибирайте відповідний тон Вашим відповідям.

Пам'ятайте, що тон голосу тісно пов'язаний із змістом Ваших слів. Не відповідайте безапеляційно або саркастично - діти можуть розцінити це як зневагу до своєї особистості.

Використовуйте схвальні фрази для підтримання розмови і показуйте Вашу зацікавленість у ній.

Для цього підійдуть короткі фрази, які покажуть Ваше емоційне ставлення до обговорюваної теми, наприклад: "Оце так!", "Та ну!", "Не може бути!".

Якщо Ви підозрюєте, що Ваша дитина експериментує з алкоголем або наркотиками, Вам краще негайно звернутися за допомогою до спеціалістів.

Пам'ятайте, що приблизно у 12-13 років дитина емоційно віддаляється від батьків, а в 16 років діти та батьки розмовляють різними мовами. Дуже складно знайти спільні інтереси та теми для розмови. Щоб зробити з дітей друзів та союзників, у сім'ї намагайтеся як можна частіше спілкуватися зі своєю дитиною, розмовляйте, грайте, в ігри, разом плануйте проведення відпустки та літній відпочинок. Чим більше тепла, доброти, позитивних емоцій та життєвий цінностей Ви вкладете в дитину, тим кращими будуть Ваші стосунки впродовж всього життя.


«Кімната кризового реагування»

У Луцькій територіальній громаді запрацювала «кімната кризового реагування» для осіб, які стали жертвами домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Основними завдяннями «кризової кімнати» є забезпечення постраждалих місцем безпечного тимчасового цілодобового перебування, надання первинної психологічної допомоги та перенаправлення клієнтів до інших надавачів послуг у сфері домашнього насильства - соціальних служб, медичних та юридичних установ.

Потрапити у заклад можна за скеруванням уповноваженого підрозділу органу Національної поліції; управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Луцької міської ради. Строк цілодобового перебування у кризовій кімнаті від 10 до 20 діб.

Право на влаштування до кризової кімнати має:

повнолітня постраждала особа;

особа, яка не досягла повноліття, але перебуває (перебувала) у зареєстрованому шлюбі;

дитина у разі її прийняття до кризової кімнати разом з матір’ю або особою, яка її замінює.

З метою гарантування безпеки осіб, які постраждали від домашнього насильства адреса кризової кімнати не розголошується.


КУДИ МОЖНА ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ПСИХОЛОГІЧНОЮ ПІДТРИМКОЮ

Одним із важливих пріоритетів в діяльності закладів освіти є забезпечення психологічної стійкості учасників освітнього процесу, які страждають від російської воєнної агресії.

Національна психологічна асоціація з початком військових дій силами небайдужих людей зібрала психологічний консультативний центр для тих, хто переживає паніку, тривогу та постійний стрес.

§ Бот-центр психологічної підтримки «ОбійМи» - ініціатива психологів-волонтерів для допомоги людям, що зазнали стресу внаслідок воєнних дій та переселення. Цілодобова лінія психологічної підтримки «Між нами» Львівський міський центр соціальних служб – 0800307305 (дзвінки з будь-яких операторів – безкоштовні).

§ Цілодобова безоплатна правова допомога/Free Legal Aid – 0800213103.

§ Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.

§ Гаряча лінія НУО «Людина в біді» (безкоштовні психологічні консультації (24/7) 0800210160).

§ Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00 – 20.00; телефон у Польщі +4873 311 52 96; вайбер, телеграм: (067)7189966; (063)7210463; (066)2190973.

Сильне емоційне потрясіння, стрес, відчуття небезпеки можуть викликати у дитини психологічну травму. Якщо дитині потрібна допомога спеціаліста – можна звертатися на дитячу гарячу лінію Ла Страда-Україна/La StradaUkraine, яка працює в онлайн-режимі, щоб отримати консультацію пишіть:

ü Фейсбук - https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/

ü Інста - https://www.instagram.com/childhotline_ua

ü Telegram - @CHL116111

Безкоштовна інтернет-платформа психологічної підтримки «Розкажи мені». Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку за цим посиланням (https://tellme.com.ua). Модератори платформи підберуть спеціаліста, і він якнайшвидше зв'яжеться з вами. Консультації проводяться безкоштовно у режимі онлайн.

Команда Інституту когнітивного моделювання зі співпраці з кафедрою медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені Богомольця та спеціалістами проєкту «Друг» розробила бот першої психологічної допомоги, з ним можна ознайомитися, перейшовши за посиланням (https://t.me/friend_first_aid_bot).

Бережіть себе та людей поруч!

Зараз важливе кожне добре та тепле слово підтримки


/Files/images/garbaruk_yulya/труднощі у навчанні.jpg

Рекомендації батькам щодо організації навчання та виховання дітей з труднощами у навчанні

1. Дізнайтеся якомога більше про труднощі у навчанні. Чим більше ви знаєте, тим краще зможете допомогти собі та вашій дитині. Дізнайтеся про організації, які надають допомогу.

2. Хваліть вашу дитину, коли вона щось виконує добре. Діти з труднощами у навчанні часто дуже добре виконують щось інше, крім навчальних завдань. Поспостерігайте, що ваша дитина робить із задоволенням, наприклад, танцювати, грати у футбол або працювати з комп’ютером. Надайте вашій дитині більше можливостей розвивати свої сильні сторони і таланти.

3. Дізнайтеся, як ваша дитина краще засвоює матеріал. Чи вона краще виконує практичні завдання, спостерігає або слухає? Допоможіть дитині навчатися, використовуючи її сильні сторони.

4. Дозвольте вашій дитині виконувати певну роботу по господарству. Це може додати їй впевненості у собі та дасть змогу відпрацювати певні навички. Інструкції мають бути дуже простими, розподіліть завдання на маленькі кроки, похваліть зусилля вашої дитини.

5. Зробіть виконання домашнього завдання пріоритетом. Дізнайтеся більше про те, як допомогти вашій дитині виконувати домашні завдання.

6. Зверніть увагу на стан розумового розвитку вашої дитини. Будьте відвертими з консультантами, які можуть допомогти вашій дитині подолати розчарування, почуватися краще та дізнатися більше про соціальні навички.

7. Розмовляйте з іншими батьками, діти яких відчувають труднощі у навчанні. Батьки можуть надати вам практичні поради та емоційну підтримку.

8. Познайомтеся з персоналом школи та допоможіть у розробці навчального плану, щоб найповніше задовольнити потреби вашої дитини. Заплануйте пристосування, потрібні для вашої дитини та пам’ятайте про допоміжні технології.

9. Налагодьте добрі стосунки з вчителями вашої дитини. Постійно спілкуйтеся, обмінюйтеся інформацією про успіхи вашої дитини вдома та у школі.


Рекомендації батькам для спілкування з дитиною щодо профілактики потрапляння або скоєння ситуації насильства

ü Пам’ятайте, дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом / подругою. Це дасть змогу встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона / він зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі.

ü Говоріть з дитиною на рівні її очей.

ü Дозвольте розповісти про свої почуття, переживання.

ü Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»).

ü Вислухайте дитину.

ü Побачте ситуацію очима дитини.

ü Допоможіть дитині знайти власний вихід із ситуації.

ü Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути з дитиною, коли та страждає, навіть якщо розв’язання проблеми начебто не існує.

ü Сприймайте дитину як особистість з її цінностями, переконаннями, бажаннями. Якщо ви не знаєте що говорити, просто будьте поруч.

ü Цікавтеся життям дитини: «Як твої справи?», «Ти чимось засмучений/-на?» «Що приємного сталося сьогодні?», «Що тобі подобається?», «Розкажи про своїх друзів?», «Яку ти любиш музику, ігри?», «Я хочу послухати її з тобою / пограти з тобою?» тощо.

Кiлькiсть переглядiв: 89

Коментарi