• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Психологічна служба

Готовність і адаптація дитини до школи

Усова О.Г., практичний психолог

Перший крок у житті дитини робить за допомогою своїх близьких – мами, тата, бабусі, дідуся, які завжди поряд, допоможуть, підтримають.

А перші кроки у школі допомагає зробити ще одна людина – перша вчителька. І саме від неї залежить, якими будуть ці кроки: легкими і впевненими чи важкими і з перешкодами.

Допомогти подолати перешкоди, які виникнуть на цьому шляху, має школа, яка повинна пристосовуватись до життя дитини, разом із нею долати труднощі, тобто рухатись вперед. Інакше не буде розвитку ні дитини, ні школи.

Успіх 6-7річної дитини в школі буде багато в чому визначатись її готовністю до школи.

Перш за все важливо, щоб дитина йшла до школи фізично розвинутою і здоровою. В цьому віці відбувається процес активного дозрівання організму. В дитини збільшується вага і ріст, змінюються пропорції тіла. В 6 років у дитини вже відносно добре сформована рухова активність, дитина легко володіє різними складними рухами (перелазити, стрибати з розбігу, ходити різним кроками, кататись на ковзанах, лижах, плавати і т. д. ). Разом з тим, зміцнення нервової системи, збереження їх зору, голосу, формування правильної осанки – потребують подальшого розвитку. Однією з важливих фізичних рис є витривалість, адже саме вона тісно пов’язана з працездатністю, яка є так важливою в засвоєнні навчальних програм.

Приймаючи шестирічок до школи, класоводам потрібно враховувати, що ми маємо справу з розвиваючим дитячим організмом, дозрівання якого ще не завершилось, функціональні особливості якого ще не склались і робота якого ще необмежена. Отже при організації педагогічного процесу, при удосконаленні виховної роботи необхідно передбачити не тільки те, що дитина даного віку може досягнути при інтенсивному навчанні, але яких фізичних і нервово-психічних затрат це буде йому вартувати.

Важливо, щоб дитина, ідучи до школи, була до неї фізично готова. Однак досить важливою є психологічна готовність, яка визначається тією системою вимог, які школа висуває для дитини. Пов’язані вони, як показують дослідження видатних психологів (Л. И. Божович., А. Н. Леонтьев., Д. Б. Эльконин та ін.), із зміною соціальної позиції дитини в суспільстві, а також із специфікою навчальної діяльності у молодшому-шкільному віці. Конкретно зміст психологічної готовності не є постійним, а змінюється і збагачується.

Що ж включає в себе психологічну готовність до школи? Складовими компонентами психологічної готовності є: (Додаток 1)

  • інтелектуальна готовність;
  • мотиваційна готовність;
  • вольова готовність;
  • комунікативна готовність.
  • /Files/images/психолог1.JPG

Формування інтелектуально-пізнавальної компетентності учня в умовах загальноосвітнього навчального закладу

Усова О.Г., практичний психолог

Добре організована інноваційна діяльність завжди має характер наукового пошуку. Другий рік поспіль на базі Комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 Луцької міської ради Волинської області» проходить дослідно-експериментальна робота за темою: «Формування інтелектуально-пізнавальної компетентності учня в умовах загальноосвітнього навчального закладу». Пріоритетними завданнями педагогічного колективу школи є: вивчення освітніх інновацій, визнаних ефективними вітчизняною та світовою педагогічною наукою, створення освітнього середовища для формування інтелектуально-пізнавальної компетентності учнів, моніторинг ефективності впровадження інновацій.Робота колективу над вирішенням завдань ІІ етапу дослідно-експериментальної діяльності створює умови для впровадження та реалізації освітніх нововведень у практику шкільного навчання та виховання, сприяє пошуку доцільних механізмів управління цими процесами. В школі створені всі можливості для формування сучасного освітнього середовища, творчого пошуку як усього колективу, так і кожного педагога зокрема, забезпечення компетентнісного розвитку учнів. Процес упровадження інновацій розподілений на основні етапи, врахована теоретична та практична підготовка вчителів, на підставі всебічного аналізу своєчасно коригується зміст, темп та етапи, окреслюються нові перспективи роботи.Можна виділити такі основні складові другого етапу дослідно-експериментальної роботи:здійснення проектування нововведення творчою групою, аналіз стану функціонування навчального закладу на основі проведеної діагностики, визначення майбутніх перспектив, окреслення стратегії досягнення мети, впровадження нововведень одночасно у виховній системі, змісті, навчальних технологіях, управлінських підходах, завдання та основні заходи щодо реалізації нової ідеї, залучені ресурси, критерії змін та методика виявлення ефективності інноваційного процесу. – супровід процесу впровадження нововведення, освоєння (апробація) нової педагогічної ідеї, урахування «людського фактора» (мотивація, стреси, функціональна невизначеність, вчасна поінформованість, неконтрольованість ситуацій тощо) в інноваційному процесі та створенні комфортних умов для роботи всіх суб’єктів інноваційної діяльності. – ефективність нововведень значною мірою залежить від готовності учасників до інноваційної діяльності, тому особливого значення набуває процес навчання педагогів-дослідників, під час якого освоюються механізми пошуково-дослідницької роботи та інноваційних технологій. У розрізі поставлених завдань творча група з експериментальної роботи школи працює над моделюванням інтелектуально-пізнавальної компетентності. Визначаючи сутність інтелектуально-пізнавальної компетентності, ми відзначаємо, що вона багатофункціональна, надпредметна, передбачає значний інтелектуальний розвиток, спирається на різні пізнавальні процеси. Багатий запас знань – це перший критерій, хоча він і не при всіх умовах являється показником розумового розвитку. Інший більш надійний показник – ступінь системності знань. Ще більш надійний показник – оволодіння раціональними прийомам розумової діяльності, формування інтелектуальних умінь. Цей показник і є тією основою, яка дає змогу людині самонавчатись далі, вирішувати багато питань в практичній діяльності. Інтелектуально-пізнавальна компетентність спрямована на засвоєння способів фізичного, духовного й інтелектуального саморозвитку, емоційної саморегуляції та самопідтримки. Реальним об’єктом у сфері даної компетентності виступає сам учень. Він опановує способи діяльності у власних інтересах і можливостях, що виражається в його безперервному самопізнанні, розвитку необхідних сучасній людині особистісних якостей, формуванні психологічної грамотності, культури мислення та поведінки. До даної компетентності відносяться турбота про власне здоров’я, внутрішня екологічна культура. Для ефективного формування інтелектуально-пізнавальної компетентності потрібна інноваційна педагогічна діяльність. Її обов’язковий компонент – творчість. Специфіка педагогічної творчості полягає в тому, що її об’єктом і результатом є творення особистості, а не образу, як у мистецтві, чи механізму конструкції — як у техніці. Педагогічний процес розглядають як спільну творчість (співтворчість) педагога й вихованця в ситуації педагогічної взаємодії, у процесі якої відбувається педагогічне перетворення людини. (за О.М.Євстратьєвою).В сучасній освіті проголошено принцип варіативності, який дає можливість педагогічним колективам навчальних закладів вибирати, будувати педагогічний та методичний процеси за будь-якою моделлю, включаючи авторські програми.Велика увага педколективу приділяється інноваційним формам роботи. Інновації стосуються різних аспектів: формування нового змісту освіти; розробка, реалізація та впровадження нових педагогічних технологій, методик; створення нового освітнього середовища, яке сприятиме розвитку інтелектуально-пізнавальної компетентності учнів.Місія школи полягає не тільки в продукуванні інновацій, а й відстеженні результативності, оцінці процесу розвитку. На початку навчального року (2012 — 2013 р.р.) психологом школи було проведене опитування школярів, батьків, учителів щодо оцінювання якості роботи школи. Респондентами стали випускники одинадцятих класів («Анкета випускника»), учні 9,10 класів (анкета «Моя школа»), батьки учнів 9,11 класів (анкети «Школа, в якій навчається моя дитина», «Завдання школи»), учителі (анкети «Школа, у якій я навчаю», «Завдання школи»). Результати дослідження показали, що вчителі задоволені школою, у якій навчають на 96%; батьки задоволені школою, у яких вчаться їх діти на 76%; учні – школою, у якій навчаються – на 82%. Тобто спостерігається деяка розбіжність думок серед респондентів щодо якості та форми надання освітніх послуг школою. Співставивши результати анкетування «Завдання школи», ми окреслили основні напрямки роботи школи:підготувати учнів до дорослого життя;сприяти розвитку особистості;розвивати в учнів самостійність, підприємливість та почуття відповідальності;підготувати учнів до складання іспитів у вищі навчальні заклади;формувати особистість, здатну критично мислитинавчити вмінню вчитися.Сьогодні змінюється роль вчителя, який не тільки розповсюджує інформацію та навчає, а й надає підтримку учням по мірі того, як у них формуються погляди під час засвоєння різноманітної інформації, виступає організатором діяльності учнів, системним інтегратором. Протягом останніх років у школі працює семінар з питань дослідно-експериментальної роботи, проводяться педради, які готуються творчими групами з використанням мультимедійних технологій, що дозволяє представити аналітичні, моніторингові матеріали, опанувати механізми пошуково-дослідницької роботи та інноваційних технологій . Хотілося б вірити, що наші інновації стануть підґрунтям для все нових і нових педагогічних ідей, сприятимуть розвитку компетентної особистості учня та його самореалізації у сучасному суспільств

Одним з актуальних напрямків діяльності соціально-психологічної служби у ЗОШ №3 є робота з дітьми, сім'ями, що прибули із східних областей України та з Автономної Республіки Крим.

“МИ# SVIDOMI”!

3.10.2016р. у Луцькій ЗОШ I-III ступенів №3 відбувся тренінг у форматі ток-шоу для учнів 10-11 класів, метою якого було підвищити рівень поінформованості дітей про всі загрози, повязані із спробою та вживанням наркотиків.

Захід пройшов у рамках соціальної прграми “МИ#SVIDOMI“, ініціатором якого є депутат Луцької міської ради меценат Андрій Покровський.

Здійснюючи просвітницьку роботу організатори та учасники проекту хочуть донести молоді, що не модно і шкідливо вживати наркотичні речовини і краще цього не робити взагалі.

“Бути успішним – означає бути свідомим. Бути мужнім означає бути свідомим. Ми здорові – бо ми свідомі” – слоган соціальної програми “МИ# SVIDOMI”!

Рекомендації для батьків п'ятикласників

Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи.

Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день в школі?» Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу.

Запам’ятовуйте окремі імена, події і деталі, про які дитина повідомляє вас, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні бесіди про школу. Крім того, обов’язково питайте вашу дитину про її однокласників, про справи в класі, про шкільні предмети, про педагогів.

Регулярно розмовляйте з вчителями вашої дитини про її успішність, поведінку і взаємостосунки з іншими дітьми.

Без коливань поговоріть з вчителем, якщо ви відчуваєте, що не знаєте про шкільне життя вашої дитини або про її проблеми, пов’язані зі школою, або про взаємозв’язок її шкільних і домашніх проблем. Навіть якщо немає особливих приводів для турботи, консультуйтеся з вчителем вашої дитини не рідше, ніж раз в два місяці.

Під час будь-якої бесіди з вчителем виражайте своє прагнення зробити все можливе для того, щоб поліпшити шкільне життя дитини.

Якщо між вами і вчителем виникають серйозні розбіжності, докладайте всі зусилля, щоб мирно подолати їх, навіть, якщо доведеться розмовляти для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину в ніякове положення вибору між відданістю вам і пошаною до свого вчителя.

Не пов’язуйте оцінки успішності дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

Ваша дитина повинна розцінювати свою добру успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість, можна навіть влаштувати невеликі свята із цього приводу. Але виражайте свою заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі, і, якщо необхідно, наполягайте на більш уважному виконанні нею домашніх і класних завдань. Постарайтеся, наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень: наприклад ти на півгодини більше можеш подивитися телевізор за добрі оцінки, а на півгодини менше - за погані. Такі правила самі по собі можуть привести до емоційних проблем.

Знайте програму і особливості школи, де вчиться ваша дитина.

Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, і бути упевненим, що вона дістає добру освіту в добрих умовах. Відвідуйте всі заходи і зустрічі, які організовуються батьківським комітетом і педагогічним колективом. Використовуйте будь-які можливості, щоб взнати, як ваша дитина вчиться і як її вчать. Слід також мати інформацію про кваліфікацію вчителя, дисциплінарні правила встановлені в школі і класі, різних можливостях навчання, які надає школа вашій дитині.

Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.

Встановіть разом з дитиною спеціальний час, коли потрібно виконувати одержані в школі домашні завдання, і стежте за дотриманням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань і переконайтеся, що у дитини є все необхідне для їх виконання найкращим чином. Проте, якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають в школі.

З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений улюблений фільм. Або, любов дитини до ігор можна перетворити на прагнення дізнаватися що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, одержані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню. ,

Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримувати спокійну і стабільну атмосферу в домі, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни.

Такі події, як перші декілька місяців в школі, початок і закінчення кожного навчального року, перехід з початкової школи в середню і старшу, можуть привести до стресу дитини шкільного віку. При першій - ліпшій можливості намагайтеся уникнути великих змін або порушень в домашній атмосфері протягом ци?^ подій. Спокій домашнього життя вашої дитини допоможе їй ефективніше вирішувати проблеми в школі.

Свято Миколая. Поради психолога.

Незабаром одне з найчарівніший і світлих свят зими – день Святого Миколая – захисника дітей та дорослих, які вірять у диво, заступника бідних і покровителя мореплавців.

За народним повір’ям в цей день можуть траплятись дива і збуватися бажання, адже Святий Миколай був - Чудотворцем. Безперечно в цей день всі очікують подарунків.

Але подарунки від чарівника отримують тільки слухняні діти. За легендою Святий Миколай має «Чарівну Книгу», в яку записує всі хороші та погані справи які дитина зробила за рік. Тому кажуть, якщо ти вів себе погано цього року, то подарунків від Миколая може не бути

Але Святий Миколай добрий чарівник, і готовий пробачити погані вчинки, варто тільки щиро попросити вибачення у всіх, кого образив і у самого Святого. Якщо почуття провини буде щирим, то можна просити у Чудотворця що завгодно – він виконає всі бажання. Головне, не бути жадібним і не просити надто багато!

За традицією дідусь Святий Миколай приносить подарунки у ніч з 18 на 19 грудня, і кладе дари під дитячі подушечки і в чобітки, щоб на ранок хлопчики і дівчатка могли зрадіти довгоочікуваним подарункам.

За легендою, напередодні свята Святий Миколай випікає печиво у вигляді зірочок на дарунок дітям. Потрапляючи в мішок Святого Чарівника, зірочки стають схожими на свого майстра, тому і солодкі подарунки називають - «миколайчиками». Отже, обов’язковим атрибутом на свято, мають бути солодощі для дітей.

А подарунок, який дитина отримає на це свято, задасть їй настрій аж до Нового року.

То як же правильно батькам вибрати подарунок для малечі?

Здається, що дитині можна подарувати що завгодно, але треба замислитися чи справді це здивує малюка, та не стане черговою забутою іграшкою.

Вибираючи подарунок батькам потрібно враховувати такі речі: вік дитини, її стать, характер, темперамент, захоплення та інтереси.

Так, діти 6-7 років вже самостійно мислять та мають свою систему цінностей і бажань. Треба більш уважно придивлятись чим дитина любить займатись, якими іграшками більше грається, на які речі звертає увагу у магазині. Якщо обираєте іграшку, то краще таку, яка буде чомусь навчати і розвивати. Буде доречним подарувати цікаву яскраву книжечку, розумну іграшку, чи розвиваючі ігри, якими дитина зможе гратись і надалі.

Діти 8-12 років ходять до школи і спілкуються з однолітками, тому бажання щодо подарунків можуть бути навіяні колективом. Якщо в когось із друзів є щось цікаве то дитина неодмінно буде просити щоб таке саме подарували їй. Батькам краще не відмовляти дітям у цьому, а прислухатись до них, адже ймовірно, що виконання бажання сприятиме зростанню дитини у власних очах та надасть їй впевненості в собі.

Діти старше 12 років більш вимогливі до вибору подарунків, і тому обрати влучний подарунок буває важко. Добре, якщо дитина має якесь захоплення чи хобі, тоді буде важливо подарувати щось для розвитку її здібностей і талантів. А якщо ж дитина ще не визначилася, то цікавим варіантом буде абонемент до спортзалу чи басейну, сертифікат у ігрово-розважальний центр, чи квитки у цікаву подорож з друзями, де дитина отримає багато позитивних емоцій і корисних вражень.

Тож, вибираючи подарунки для дітей, варто враховувати їх інтереси та захоплення, керуватись своєю фантазією і пам’ятати, що обираєте подарунок для своєї дитини, а не для себе.

Але найціннішим і найважливішим подарунком для дітей була і є щира, безмежна батьківська любов. Тому, коли ми згадаємо одну з легенд про Святого Миколая, як він прийшов до хлопчика – сироти і приніс йому цілу торбу подарунків, запропонувавши щоб той вибирав, все що забажає, адже він своєю гарною поведінкою і вчинками заслужив на багато, той відповів, що хоче лише одного: «…щоб його обняли і пригорнули так, як мама обнімає свою дитину…». Тоді Чарівник задумався і сказав : « Напевно, це одне бажання, яке я зараз не можу виконати. Але я спробую! ».

То ж батькам варто пам’ятати, що тільки Вони можуть здійснити ті бажання, які навіть бувають не під силу чарівникам. Адже найважливішим для дитини є батьківська любов і мамина ласка!

Рекомендації для батьків десятикласників

Останній важливий етап, який проходить школяр з процесі навчання в школі - це перехід в статус старшокласника.

Якщо вашій дитині доведеться перейти в іншу школу (з конкурсним набором), то для вас будуть актуальні всі поради, які ми давали для батьків першокласників. Якщо ж вона просто переходить в 10 клас в своїй школі, то процес адаптації до нового статусу відбудеться легше.

Труднощі адаптаційного періоду для десятикласників.

  1. Адаптація до нового класного колективу.

  2. Актуалізація навчальної мотивації, необхідність узяти відповідальність за успішність своєї освіти на себе, самовизначення.

  3. Адаптація до якісного і кількісного зростання "труднощів" навчання.

  4. Зростання інтересу до протилежної статі, персоніфікація своєї статевої ролі.

Які особливості необхідно враховувати батькам дорослих школярів, десятикласників? По-перше, частина дітей (мабуть, все ж, невелика) вже визначилася зі своїми професійними вподобаннями, хоча психологи звертають особливу увагу на той факт, що вибір професії - це процес, розвиток якого проходить протягом тривалого періоду. За словами Ф. Райса, цей процес включає в себе серію "проміжних рішень", сукупність яких і призводить до остаточного вибору. Однак старшокласники роблять цей вибір не завжди усвідомлено і найчастіше приймають рішення про майбутню трудову діяльність під впливом моменту. Отже, вони явно диференціюють предмети на "корисні" і "непотрібні", що викликає ігнорування останніх. Якщо це так, спробуйте уважно поставитися до інтересу в якійсь області, допоможіть поглибити дитині свої знання в ній, обов'язково знайдіть можливість познайомити дитину з привабливою професією - а раптом вона помилилася з вибором? Краще вчасно переорієнтувати людини, ніж пізніше розплачуватися за "швидкоплинне захоплення".

Іншою особливістю старших підлітків стає повернення інтересу до навчальної діяльності, що не може не радувати батьків. Як правило, в цей час діти і батьки стають однодумцями, активно обмінюються поглядами на вибір професійного шляху. Більшість батьків хотіли б, щоб їхні діти пішли вчитися далі, здобути вищу освіту. Але мало хто замислюється про те, наскільки у старшокласника присутні загальнонавчальні навички, чи вміє він вчитися?

Надмірна акцентуація на обсязі придбаних знань, а не на способі їх отримання може призвести до того, що після вступу до вузу для дитини це і стане головною трудністю. Тому постарайтеся поспостерігати: чи вміє майбутній абітурієнт конспектувати, чи володіє елементарними вміннями з оформлення письмових робіт, написання реферату. Якщо є можливість, навчіть його роботі в мережі Інтернет, познайомте з різними інформаційними технологіями. Все це виявиться для нього дуже корисним в майбутньому.

Проте існують і деякі складнощі у взаємодії дорослих і дітей. Це стосується особистого життя підлітків, куди вхід батькам часто заборонений. При вмілому дозуванні спілкування, повазі права дитини на особистий простір цей етап проходить досить безболісно. Зверніть увагу, що думка однолітків в даний віковий період представляється дітям набагато більш цінною і авторитетною, ніж думка дорослих. Але тільки дорослі можуть продемонструвати підліткам оптимальні моделі поведінки, показати їм на власному прикладі, як треба будувати відносини зі світом.

Таким чином, резюмуючи, відзначимо, що успішність проходження освітньої траєкторії напряму дитини залежить від того, яким способом батьки та інші члени сім'ї допомагають їй в цій важливій справі. І ми сподіваємося, що знання деяких "тонких моментів" у наданні такої підтримки істотно полегшить життя і вам, і вашим дітям.

Батькам першокласників про Нову Українську Школу

НУШ - це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятися висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами.

Водночас батькам теж подобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння.


З метою створення у навчальному закладі безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), попередження насильства, принизливого для гідності поводження, порушення прав дитини, у Луцькому ліцеї №3 проходить акція #СТОП_БУЛІНГ./Files/images/bulng/21054960_1218080818297034_575401361562315469_o.jpg/Files/images/bulng/Булінг картинка.jpg/Files/images/bulng/41384953_1114276502061209_9138544822146039808_n.png

Телефони довіри

Дитяча лінія 111 116

або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;

Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

Національна поліція України 102./Files/images/bulng/DnDV_7lX4AInvH_.jpg




Психологічна проблема булінгу в учнівському середовищі.

Розбудова системи освіти відбувається у складних соціокультурних умовах та в ситуації загострення негативних явищ в учнівському середовищі. Зокрема, майже в кожному учнівському середовищі існує проблема булінгу.

Проблема булінгу, як психологічна, була окреслена ще в 70-80-х роках минулого століття у Швеції, потім в Німеччині, Польщі та інших країнах Європи. Важливим є те, що це слово пов’язане з довготривалим виключенням особистості, учня, дитини з групи, класу, колективу. Булінг — це регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди людині, дитині. Це довготривале “відторгнення” дитини більшістю членів класу чи групи. Як показують дослідження, актуальним в учнівських колективах стало поняття «мобінг» (від англ. — натовп, глум й означає психологічний терор, який здійснює група по відношенню до особистості).

Види булінгу:

  • бойкот,

  • причіпки,

  • кепкування,

  • дезінформація,

  • спричинення шкоди здоров'ю,

  • кібербулінг (електронні листи, sms-повідомлення, зняття бійок на телефон, розміщення в Інтеренеті),

  • дрібні крадіжки або псування особистих речей.

Крім того, в залежності від походження, булінг поділяють на вертикальний (боссинг) — від керівництва, або відповідно від підлеглих, і горизонтальний — від колег або учнів.

Передумови булінга з боку жертви:

  • конкуренція з вже існуючим авторитетом (через відхилення від психологічних рамок колективу, начальства);

  • стиль поведінки, як у жертви (слабкість, жалібність, хлюпкість).

Найчастіше жертвами шкільного насилля стають учні, які мають:

  • фізичні недоліки або вади – ті, що носять окуляри, діти зі зниженим слухом або з руховими порушеннями;

  • особливості поведінки – замкнуті або імпульсивні;

  • особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, виступаючі вуха, криві ноги, особлива форма голови, вага тіла (повнота або худорлявість) тощо;

  • страх перед школою;

  • відсутність досвіду життя в колективі (так звані „домашні” діти);

  • хвороби – епілепсія, заїкання, порушення мовлення, дисграфія (порушення письмової мови), дислексія (порушення читання), дискалькулія (порушення здатності до рахування) і т.д.;

  • низький рівень інтелекту і труднощі у навчанні;

  • обдаровані діти;

  • неохайні (мають брудні речі, неприємний запах) ;

  • фізично слабкі, невпевнені, емоційно реагуючі, тривожні.

Для учнів, які отримали статус відторгнутих, або ізолянтів, характерним є об’єднання в мікрогрупи, які переростають у так звані “групи ризику”. Відсутність корекційного впливу на таких учнів, інтеграція даних мікрогруп сприяє формуванню відхилень у поведінці учнів, а це впливає на стан правопорушень у навчальному закладі і створює негативний мікроклімат в учнівському колективі. Об’єднуючись між собою, такі учні порушують робочу атмосферу на уроці, викликають негативізм і роздратування у вчителів, висміюють або принижують однокласників, конструктивно налаштованих на навчання.

Сучасні діти про людську жорстокість знають більше, ніж їхні ровесники 20-30 років тому. Причиною цього є демонстрація сцен насильства у ЗМІ. Спостерігається пережите насильство не лише в кіно, а й на власному досвіді, а саме в сім’ях, сценах приниження в класі (бійки, вимагання грошей, психологічний тиск, словесні образи). Причиною булінгу може бути не тільки агресія або страх, а також нудьга і монотонність, бажання розвіятись чи виділитись серед інших. Наслідки таких “розваг” відображаються на особистості і супроводжуються психосоматичними порушеннями.

Як не прикро, але однією з причин “булінгу” є й нестабільність сучасної сім’ї (багато дітей живе з одним із батьків, значна частина дітей проживає з родичами або опікунами у зв’язку з виїздом батьків за кордон, існує багато функціонально неспроможних, деструктивних сімей). У зв’язку з цим у дітей в таких сім’ях з’являються емоційні розлади, депресивні стани, агресивність, що значною мірою впливає на взаємовідносини в учнівському колективі.

Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, дезадаптуючи її з усіма витікаючими звідси наслідками, а саме: руйнування або ж затримка формування сфер, в яких здійснюється становлення особистості – діяльності, спілкуванні, самосвідомості.

Наслідки булінга:

  • неадекватне сприйняття власної індивідуальності – занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, беззахисність;

  • неадекватне сприйняття реальності – формування дезадаптаційних захисних психологічних механізмів;

  • тривога, стрес, фобії, депресії, неврози, страх;

  • відхилення в поведінці – адиктивна, антисоціальна (крайньої формою якої є кримінальна), суїцидальна;

  • формування залежностей: алкогольна, тютюнова, наркотична, психологічна і т.д.;

  • порушення в комунікативній сфері (крайнім випадком є розлади мовлення) - страх спілкування з людьми, крайню недовіру до людей, відсторонення від спілкування з колективом.

Напрямки превентивної роботи:

  • підтримуйте позитивний статус дитини (потенційної жертви булінгу) в класі;

  • підкреслюйте важливість спільної роботи у колективі;

  • формуйте в учнів навички самоконтролю, асертивної поведінки та позитивне ставлення до себе;

  • засуджуйте твердо й постійно деструктивну й антисоціальну поведінку учнів;

  • використовуйте в роз’яснювальній профілактичній діяльності такий матеріал, що спонукатиме слухачів до міркувань та осмислення власної поведінки;

  • заохочуйте учнів до позитивних зрушень в особистісному зростанні, тобто підтримуйте у них прагнення до самовдосконалення.

Основні завдання соціально-педагогічної і корекційної роботи з жертвами шкільного насилля:

  • створити психологічний комфорт для отримання жертвами булінгу позитивного досвіду підтримки і довіри;

  • сформувати навички упевненої поведінки, розвинути впевненість в собі, позитивне самосприйняття;

  • допомогти учням розвинути навички конструктивного спілкування, комунікативну компетентність;

  • мінімізувати відчуття людиною своєї одинокості шляхом формування потреби у приналежності до групи;

  • підвищувати рівень емоційної комфортності шляхом зниження тривожності;

  • працюючи з колективом, в якому зафіксовано явище булінгу, необхідно в напрямку зниження агресивності, формування толерантності, емпатійності в учнів з метою вторинної профілактики виникнення булінгу.

Рекомендації учням щодо уникнення булінгу:

  • Намагайтеся підтримувати стосунки з усіма учасниками колективу.

  • Не розпускайте плітки, а почувши плітку, не переказуйте її іншим.

  • Відстоюйте свою думку, не дозволяйте принижувати себе.

  • Дотримуйтесь традицій колективу.

  • Беріть участь у спільних колективних заходах.

  • Якщо виникають проблеми у стосунках з однолітками

  • або вчителями, зверніться до дорослих,

  • яким ви довіряєте (класного керівника,

  • психолога).


Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування) у закладі освіти

1. Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.

2. Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

3. Здобувач освіти, який став свідком булінгу у школі, зобов’язаний повідомити про це вчителя, вихователя, психолога або безпосередньо керівника закладу освіти.

4. Педагог або інший працівник закладу освіти, який став свідком булінгу або отримав повідомлення про факт булінгу від здобувача освіти, який був свідком або учасником булінгу, зобов’язаний повідомити керівника закладу освіти про цей факт.

5. Керівник закладу освіти має розглянути звернення.

6. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу. До складу такої комісії входять педагогічні працівники (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булерів, керівник навчального закладу та інші зацікавлені особи.

7. Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.

8. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

9. Здобувач освіти може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда - Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги.

10. Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Керівник закладу освіти має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу

Директор закладу має розглянути звернення у встановленому порядку.

Директор закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.

Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то директор ліцею повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

Надаються соціальні та психолого-педагогічні послуги здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу.

Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої с.13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення.


Тиждень толерантнтності

Творчо, активно, креативно пройшов тиждень толерантності у Луцькому ліцеї №3.

«Ми всі такі різні, але кожен прекрасний по-своєму» – акція яка об’єднала учнів 5-11 класів у формуванні принципу рівності, терпимості, поваги і прийняття різномаїття культур нашого світу.

Толерантність – це активна життєва позиція, що лежить в основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. У ході тренінгових занять здобувачів освіти вчились цінувати в кожній людини особистість, сприймати людей такими, якими вони є. поважати їх думки, переконання почуття. Учні усвідомили, що толерантність – це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.


Дружні долоньки єдності дарували своїм однокласникам учні 1-4 класів, адже дружба – це надзвичайна цінність і бути справжім другом нелегко./Files/images/tolerantnst_2020/IMG_4295.JPG


/Files/images/tolerantnst_2020/IMG_4296.JPG

/Files/images/tolerantnst_2020/IMG_4297.JPG
/Files/images/tolerantnst_2020/IMG_4298.JPG


/Files/images/tolerantnst_2020/IMG_4299.JPG


/Files/images/tolerantnst_2020/IMG_4300.JPG


/Files/images/tolerantnst_2020/IMG_4301.JPG


/Files/images/tolerantnst_2020/IMG_4302.JPG


/Files/images/tolerantnst_2020/IMG_4303.JPG


/Files/images/tolerantnst_2020/IMG_4304.JPG


/Files/images/tolerantnst_2020/Слайд12.JPG


/Files/images/tolerantnst_2020/Слайд16.JPG


/Files/images/tolerantnst_2020/Слайд18.JPG


/Files/images/tolerantnst_2020/Слайд19.JPG


/Files/images/tolerantnst_2020/Слайд28.JPG


/Files/images/tolerantnst_2020/Слайд4.JPG

/Files/images/tolerantnst_2020/Слайд31.JPG


Тиждень інклюзивної освіти

Важливим показником розвитку суспільства є гуманне, турботливе й толерантне ставлення до людей, дітей з особливими освітніми потребами, які мають право на повноцінне навчання і життя у колективі.

Інклюзивна освіта – це не просто проєкт, це перебудова свідомості кожного учасника освітнього процесу: вчителів, батьків, дітей.

Мета інклюзивного навчального закладу – дати усім дітям можливість повноцінного соціального життя, активного включення в життєдіяльність колективу однолітків, тим самим, забезпечуючи найбільш повну взаємодію і турботу один про одного як членів співтовариства.

Основним завданням освітнього процесу в Луцькому ліцеї №3 є створення особливої емоційно-когнітивної (пізнавальної) установки щодо особливої дитини, а саме в школі домінує турбота, емпатійність, чуйність і тактовна взаємодія – з одного боку, а з іншого – ставлення до неї як до рівноправного члена колективу.

З метою формування толерантного ставлення до дітей з ООП у ліцеї пройшов Тиждень інклюзивної освіти, у ході якого:

· Учні 1-их класів були залучені до тренінгового заняття «Я та інші»

· Було організовано виставку малюнків «Усі ми родом з дитинства: парасолька толерантності»

· Робота учнів 3-Г класу була спрямована на виконання проєкту «Наші добрі справи», формування в них поваги до інших, створення ситуації успіху та розкриття творчого потенціалу дітей. Учні в конвертики вкладали назви добрих справ і створювали у класі Галерею добрих справ.

· Мистецтву жити разом вчилися учні 4-В класу на тренінговому занятті та уроці Толерантності. Діти створювали букет єдності та дарували долоньки дружби своїм однокласникам, висловлювали своє бачення понять «милосердя», «добро», «терпимість», «підтримка».

· У 5-Г класі було проведено годину спілкування «Добро починається з тебе», метою якої стало формування ціннісного ставлення до себе і до людей, основ духовно-морального розвитку дитячої особистості та загальнолюдських цінностей, розвиток умінь і навичок, підтримки та збереження міжособистісної злагоди, моральних якостей, виховання позитивного світосприйняття та створення дружнього дитячого колективу.

· У 10-А класі було проведено урок-флешмоб «Бачити серцем», де учні змогли побачити життя людей з вадами зору, відчути себе на їх місці, здійснити подорож у світ незрячих людей.

· 18-19 листопада відбулись заходи «Урок доброти» та «Урок толерантності» у 4-А класі. Організувала та провела заходи класовод цього класу - Кононенко Олена Євгенівна. У заході брали участь психолог Лук’янчук Алла Анатоліївна та асистент вчителя Стельмащук Марія Юріівна. Мета заходу полягала у відпрацюванні з дітьми вміння бачити індивідуальність кожної дитини та вихованні почуття толерантності. Один із символів уроку була рука допомоги, яку кожен з нас може протягнути тому, хто її потребує.


Акція «16 днів проти насильства»

25 листопада 2020 р. у Луцькому ліцеї №3 стартувала акція «16 днів проти насильства».

Мета акції – привернення уваги учнівської молоді до актуальних проблем українського суспільства, подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми.

У ході акції було організовано:

1. Тематична виставка «Ми проти насильства».

2. Виготовлення інформаційного буклету «Не залишайся наодинці зі своєю проблемою – подбай про себе».

3. Урок Доброти (5-В кл., 4-В кл.).

4. Розроблено рекомендації для батьків та дітей «Як запобігти насильству».

5. Тренінгове заняття «Ми проти насильства» (7-9 класи).

6. Тренінгове заняття для старшокласників (10-11 класи) «Безпечна подорож просторами Інтернету. Кібербулінг».

7. Тренінг з елементами навчання для класних керівників «Попередження насильства у закладі освіти».

8. Захід «Безпечний інтернет» (9 класи )

9. Година спілкування «Правда про СНІД» (10-11 класи).

10. Відеолекторій «Молодь проти СНІДу» (11 класи).

11. Урок - флешмоб «Не цькуй» (10-11 класи).


Кiлькiсть переглядiв: 1164

Коментарi